12 марта к 200-летнему юбилею Тараса Шевченка в МИГП состоялась лекция (в рамках встречи в гостях у психоаналитика), посвященная творчеству выдающегося писателя Украины. Автор лекции — выпускник МИГП, психолог-психоаналитик, член АУП Павел Мартыненко — провел содержательное исследование, основанное на психоаналитическом знании и глубоком интересе к творчеству Тараса Шевченка. Тема «Еротизм образів у творчості Т.Г. Шевченка» для многих по новому открыла личность великого украинца, его многогранный талант, в частности, талант художника, мастерски владевшего всеми техниками, будь-то масло, акварель, карандаши или офорт. Исключительно реалистическим было не только содержание его работ, но и манера исполнения.
«І жаль мені, старому, стане
Твоєї божої краси.
Де з нею дінешся єси?
Хто коло тебе в світі стане
Святим хранителем твоїм?
І хто заступить? хто укриє
Од зла людського в час лихий?
Хто серце чистеє нагріє
Огнем любові, хто такий?»
/Т.Г.Шевченко/
Именно этим стихотворением начал лекцию Павел Мартыненко, чтобы, как он утверждает, «налаштувати серця присутніх на всеохоплюючу хвилю Шевченкової любові». Ведь тема любви занимает почетное место в творчестве Тараса Григорьевича а, по словам Павла Мартыненка, «Шевченко і є вияв любові». Свою лекцию автор посвятил анализу эротических образов в изобразительном наследии мастера. В частности автор подчеркнул: «Дослідження глибин людської душі щораз повертає нас до витоків тілесності, до сексуалізованої енергії психіки, а отже до еротичності. «Ерос» — це любов у самому широкому розумінні цього слова, це один з двох активних потягів душевного життя, те, що все життя живить людину. Висвітлюючи Шевченка під таким кутом зору – як чоловіка з безмежним потенціалом життєвої енергії, співця жіночого тіла і тонкого поціновувача краси — я хочу вивільнити його від закріпленого за ним образа «борця — революціонера».
Условно разделив творческую жизнь Шевченка на три этапа и сравнив их, автор пришел к выводу о безусловной доминантности в его душе стремления к свободе. «Свідченням цьому, — объясняет автор лекции — є сплески сублімації через художню творчість у Шевченка кожного разу, коли він звільнявся від неволі – як вперше звільнившись від кріпацтва, так і потім, звільнившись від військового рабства. Відтворення еротичних образів на полотні неможливе без тонкого їх відчуття у власній уяві, без глибокого фантазійного переживання, без стійкої ідентифікації. Та, на щастя, всі ці якості представлені у душевному житті Шевченка. Саме еротизм образів Шевченка став тим наріжним каменем, який привів мене у моїх роздумах до певних висновків щодо зміни ідентифікації митця».
Учитывая, что символизация у Шевченко проходила через метафору, историю, событие — абстрагирование мира и бытия (ведь именно этим наполнены его картины и поэзия), Павел Мартыненко развернул метафизический смысл «академической» работы Шевченка «Варсавия» как такой, что свидетельствует о глубоком изменение идентификации Кобзаря от единородного сына матери-одиночки к сыну матери-Царицы (Варсавии) — прославленного Соломона, мудреца и пророка всех времен. Но и это, по словам автора лекции, «лише перші кроки в психоаналітичному дослідженні еротичності в образотворчій спадщині Шевченка, що я маю наміри і змогу поглиблювати надалі».
Лекция имела успех среди слушателей, которые, следует отметить, были хорошо знакомы с творчеством Т.Г. Шевченка, а благодаря исследованию Павла Мартыненка, значительно расширили свои знания.
Пресс-служба МИГП